Предприятия - готовые работы

Перехід економіки України до ринкових відносин перш за все значно підвищує вимоги до стану, якості і розміщення продуктивних сил. Як відомо, продуктивні сили являють собою сукупність уособлених (суб’єктивних) та об’єктивних чинників виробництва, тобто сукупність людей, здатних до праці, і засобів виробництва, що використовуються в процесі перетворення предметів природи на споживчі блага.
Розбудова в Україні нових економічних відносин на ринкових засадах потребує значного вдосконалення як стану самого виробничого потенціалу, так і варіантів його розміщення на території. В зв’язку з цим особливої актуальності набуває оволодіння знаннями теорії і практики розміщення продуктивних сил в умовах ринку всіма економістами, організаторами та фахівцями виробництва.
Посібник, що пропонується, відповідає вимогам програми з дисципліни “Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка” для підготовки студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Структура навчального посібника та зміст його розділів відповідають галузевим Стандартам вищої освіти з підготовки бакалаврів та спеціалістів економічного профілю.
Посібник містить чотири розділи, у першому з яких викладено задачі, принципи, закономірності та фактори, що впливають на розміщення продуктивних сил в тому числі і в умовах сучасної України. Проведено огляд класичних моделей розміщення виробництв і населення, започаткованих І. Тюненом, А. Вебером, А. Кристаллером та іншими вченими. Розглянуто методичні підходи до аналізу і обґрунтування територіальної організації господарства України.
У другому розділі наведена характеристика сучасного стану науково-технічного, виробничого, трудового та природно-ресурсного потенціалів України, як найважливіших факторів розвитку продуктивних сил держави.
Третій розділ посібника присвячено аналізу існуючої системи розміщення продуктивних сил в структурі окремих територіальних регіонів, виробничих комплексів та галузей виробництва. Розглянуто основні напрямки вдосконалення існуючих територіально-виробничих угрупувань господарства держави з метою створення умов найкращої підтримки і захисту власного виробника, підвищення національної безпеки, сприяння інтеграції України в європейський і світовий економічний простір.
У четвертому розділі представлено матеріал щодо територіальної структури економіки України. Визначено основні напрямки спеціалізації та комплексного розвитку окремих економічних зон та районів України. Розглянуто перспективи розвитку продуктивних сил України з урахуванням її участі у міжнародному поділі праці.
Кожен розділ посібника містить контрольні питання для закріплення вивченого матеріалу та приклади рішення ситуаційних задач по застосуванню теоретичного матеріалу на практиці. В значній частині задач використано реальні вихідні дані щодо функціонування об’єктів гірничо-металургійного комплексу України в цілому і Придніпровського залізорудного регіону зокрема.
Посібник рекомендовано студентам економічних спеціальностей, але сподіваємося, що він стане у нагоді практичним робітникам у сфері економіки і організації виробництва.

Введение

Производство мебели на сегодняшний момент является перспективным и доходным делом.
В 90-х годах количество фирм, занимающихся производством мебели, значительно увеличилось, увеличилась и конкуренция среди них. Завоевание новых секторов рынка на данном этапе становилось все более сложным занятием даже для истинных профессионалов. Низкие доходы населения не способствуют развитию отрасли.
Развитие рынка мебели зависит от экономического состояния страны. Поэтому экономическая стабильность позволяет в настоящее время отечественным мебельщикам активно наращивать выпуск рабочей мебели.
Устойчивая тенденция последних лет в мебельном производстве характеризуется значительным увеличением изделий мебели с использованием натуральных древесных материалов. Однако ассортимент пород древесины с ярко выраженными декоративными свойствами ограничен самой природой, что в свою очередь сужает возможности дизайнеров и производителей мебели.
Рынок мебели на сегодняшний момент является растущей отраслью экономики. Емкость российского мебельного рынка в 2005 году составила 6,6 млрд. долларов (с учетом доли нелегальных продаж).
По подсчетам аналитиков, к 2009 году среднедушевое потребление мебели для дома вырастет до 50 долл. на человека, тогда как сегодня россияне тратят на мебель от 20 до 30 долларов в год. Вместе с тем, если сравнивать этот показатель с западными странами, то окажется, что покупать мебель россияне совсем не любят. К примеру, французы тратят на мебель больше 200 евро в год, немцы – до 400 евро. С одной стороны, эти цифры говорят о низкой покупательной способности российского населения, с другой стороны, учитывая увеличение в перспективе платежеспособного спроса на мебель, в этом сегменте рынка у российских производителей имеются значительные резервы роста.
Сегодня российский рынок мебели является одним из самых конкурентных. На нем представлены и работают как крупные отечественные мебельные фабрики, так и иностранные поставщики. До недавнего времени импорт мебели уверенно рос. Только с 1999 по 2003 годы он увеличился в 2 раза. В 2003 году доля импорта оценивалась в 43,1%, а в 2004 - уже в 48,1% в стоимостном выражении объема рынка. Однако в конце 2004 года впервые были введены пошлины на импорт мебели, учитывающие ее ценовую и товарную категорию. При этом увеличились пошлины на ввоз недорогой продукции, которая составляла до 80% мебельного импорта в России, что незамедлительно вызвало отток импорта из страны. Так, например, в 2005 году импорт мебели только из Белоруссии снизился на 9%. Параллельно с повышением пошлин на готовую мебель были снижены с 20 до 10% тарифы на ввоз комплектующих (фасадов, стекла, кромок, фурнитуры). В результате отечественные производители смогли в больших объемах использовать импортную фурнитуру.

Введение
Коксовый газ, используемый в качестве топлива и сырья для химической промышленности, наряду с такими примесями, как сероводород, аммиак, со-держит цианистый водород. Наибольшее количество HCN и NH3 образуются при коксовании кузнецких углей [1].
Кроме того, большинство оборудования коксохимических предприятий сильно изношено и поэтому, для повышения эффективности их работы необхо-димо внедрять новые, высокотехнологичные процессы улавливания химических продуктов коксования с наименьшим влиянием их на окружающую природную среду.
Совершенствование процессов, применяемых в промышленности для очистки коксового газа, как правило, проводится по следующим направлениям: создание замкнутых технологий; повышение эффективности извлечения содер-жащихся в газе компонентов с целью последующей их утилизации; увеличение потребительской ценности конечных продуктов очистки; экономия энергии благодаря использованию вторичных тепловых ресурсов.
Наряду с этим разрабатываются принципиально новые технологические решения, позволяющие повысить эффективность использования отходов коксо-химического производства [2].