По алфавиту:

Указатель категорий Деньги, кредит, банки (ДКБ) Типи грошово-кредитної політики

Типи грошово-кредитної політики

Тип работы: Реферат
Предмет: Деньги, кредит, банки (ДКБ)
Язык документа: Русский
Год сдачи: 2008
Последнее скачивание: не скачивался

Описание.

Становлення світової валютної системи було обумовлено розвитком міжнародних економічних відносин і в першу чергу торгівлі. При експорті й імпорті різноманітних товарів і послуг ставало необхідним визначати валютний курс, тобто курс національних грошових одиниць друг до друга. Подібна необхідність запустила процес формування світової валютної системи. В умовах, коли національні грошові одиниці мали золотий зміст, природно що й у міжнародній практиці установився золотомонетний стандарт.

Выдержка из работы.

     Зміст.

 

      ВСТУП

 
 

     Стратегічні цілі (зростання добробуту населення, висока зайнятість, економічне зростання, стабільність цін, стабільність банківської процентної' ставки, стабільність фінансових ринків). Протиріччя стратегічних цілей для короткотермінового періоду: зменшення інфляції та безробіття; стабілізація цін та процентних ставок тощо). Вибір тактичних цілей.

     Центральний банк є функціональним органом уряду  країни з регулювання грошового  обігу. Тому він прагне досягнення цілей, які ставить перед собою уряд. Закономірності розвитку світової валютної системи визначаються виробничим критерієм, відображають основні етапи розвитку національного і світового господарства. Саме тому ця тема стає дуже важливою та актуальною в наш час.

     Становлення світової валютної системи було обумовлено розвитком міжнародних економічних відносин і в першу чергу торгівлі. При експорті й імпорті різноманітних товарів і послуг ставало необхідним визначати валютний курс, тобто курс національних грошових одиниць друг до друга. Подібна необхідність запустила процес формування світової валютної системи. В умовах, коли національні грошові одиниці мали золотий зміст, природно що й у міжнародній практиці установився золотомонетний стандарт.

     Метою курсової роботи є вивчення грошово-кредитної системи України, виявлення проблем її розвитку та пропонування шляхів до вирішення основних проблем.

 

      1. ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА В УКРАЇНІ

 
 

     Головною  ланкою кредитної системи є банки. Сукупність різноманітних видів  банків та банківських інститутів у їх взаємозв?язку становлять банківську систему – складову частину кредитної системи.

     В Україні склалася дворівнева банківська система. Першим її рівнем є Національний Банк України (НБУ), другим – банки  та банківські установи.

     Національний  Банк України – державний банк країни, який разом із своїми філіями є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Національний Банк України утворений згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність” від 30 березня 1991 року.

     Як  на Центральний банк, на нього згідно з законом, було покладено такі основні  функції:

  • емісія грошей та організація їх обігу;
  • кредитор останньої надії для комерційних банків;
  • організація розрахунків між банками;
  • обслуговування державного боргу країни;
  • проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;
  • видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;
  • контроль за діяльністю комерційних банків.

     Національний  банк підзвітний Верховній Раді України. Йому належить виключне право випуску готівкових грошей в обіг та їх вилучення з обігу, тобто виконання функцій резервної системи. В зв?язку з цим НБУ:

  • визначає порядок ведення касових операцій у народному господарстві;
  • організовує виготовлення банкнот і металевих грошей;
  • встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей;
  • забезпечує створення резервних фондів банкнот та металевих грошей;
  • визначає прикмети та порядок плати грошових знаків, також порядок обліку пошкоджених банкнот і монет та їх знищення.

     На  Центральний банк покладається регулювання  грошового обігу в країні, в  зв?язку з чим він з певною періодичністю готує для уряду аналіз стану та свої пропозиції з цього питання.

     Для регулювання діяльності комерційних банків Національний Банк України визначає для них такі економічні нормативи:

  • мінімальний розмір статутного фонду;
  • граничне співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою його активів;
  • показники ліквідності балансу. Визначаються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов?язаннями банку з урахуванням терміну їх погашення, а також можливості реалізації активів.
  • розмір обов?язкових резервів, що розміщуються в Національному банку;
  • максимальний розмір ризику на одного позичальника. Визначається в процентному відношенні до загальної суми власних коштів банку. В розрахунок ризику включається вся сума вкладень і кредитів даному позичальнику, а також видані за його дорученням гарантії, доручення та інші зобов?язання.
  • Максимальні розміри валютного, процентного та курсового ризиків. Являють собою максимальну суму незбалансованості різних видів активів і пасивів за їх валютною і процентною структурою.

     Центральний банк здійснює контроль за дотриманням  комерційними банками банківського законодавства. У разі систематичного недотримання комерційними банками цього законодавства Центральний банк може:

  • ставити перед засновниками комерційного банку питання про здійснення заходів з фінансового оздоровлення банку (збільшенню власних коштів, зміні структури активів тощо), про організацію чи ліквідацію банку;
  • застосовувати санкцію у вигляді стягнення грошового штрафу в розмірі додаткового доходу, одержаного внаслідок неправомірних дій банку;
  • підвищувати норми обов?язкових резервів;
  • призначати тимчасову адміністрацію для управління банком на термін, необхідний для його фінансового оздоровлення;
  • відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій.

     Центральний банк створює і організовує діяльність Державної скарбниці, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів; представляю інтереси України у зносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачене на рівні центральних банків.

     Структур  Національного банку України  становить центральний апарат та його функціональні органи (Центральна розрахункова палата, через яку проходять  всі міжбанківські платежі, Центр  міждержавних розрахунків, Центральне сховище тощо); Кримське республіканське, обласні управління і розрахункові центри при них, регіональні відділення і розрахунково-касові центри в містах і районах; низка організацій при Національному банку.

     Державні  фінансові органи  Органи, що разом  із Центральним банком виконують  регулюючі функції у сфері фінансів. Найголовнішим серед них є Міністерство фінансів, яке займається питаннями планування та виконання державного бюджету і бюджетним фінансуванням; Державне казначейство яке займається збором державних доходів і їх витратою згідно з державним бюджетом.

           Комерційні банки  На початок 1995 року в Україні було зареєстровано 228 банків (1891 банківська установа). Мало це чи багато? Порівняно  з США, де діють тисячі фінансових посередників, звичайно, мало; порівняно  з Японією, де діють лише 26 банків, - навіть багато. Відповідь залежить від фінансового стану банків та розвитку всієї системи в цілому. Японські банки мають великі обсяги капіталів та сотні філій по всій країні.

           Слід зазначити, що багато банків на початок 1995 року мали невеликі капітали. Так, з усіх діючих близько 60 банків мали капітал, що дорівнював вартості середньої київської трикімнатної квартири. В той же  час існували банки з вагомим капіталом та розгалуженою мережею філій. Наприклад „Україна” (535 філій), Промінвестбанк України (400 філій), Укрсоцбанк (116 філій).

           В Україні кредитна система перебуває в стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки. 
 

     1.1 СТАНОВЛЕННЯ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ  УКРАЇНИ 
 

     В період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювала нескоординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. За цих умов з 10 січня 1992 р. в Україні запролваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акта була викликана тим, що:

     з вересня 1991 року Україна практично  не отримувала від ЦБРФ нових рублевих надходжень;

     напередодні 1992 року Україна вимушена була слідом за Росією піти на лібералізацію цін 3/4 їх майже десятикратне підвищення.

     Мета  впровадження купоно-карбованця в структуру  грошового обігу полягала:

     використати систему паралельного обігу рубля  та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці мала розширятися поступово відповідно до наповнення товарного ринку;

     передбачалося, що поетапне запровадження в обіг купоно-карбованця забезпечить йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем;

     використати в обігу купоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову  одиницю;

     впровадити  в обіг національну повноцінну банкноту 3/4  гривню.

     Проте очікуваного результату ці заходи не дали і намітилось різке знецінення купоно-карбованця. Причини:

     Глибокий  спад виробництва. У січні 1992 р. обсяг  промислового виробництва скоротився на 19,8%, в тому числі товарів широкого вжитку 3/4  на 28,1%, продуктів харчування 3/4  на 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився на 61%.

     Різка нестача рублевої маси. Під впливом  цього чинника весь готівковий обіг було переведено на купонне обслуговування. Нова грошова одиниця була позбавоена механізму, що мав підтримувати її відносну стабільність.

     У рублевій зоні за ініціативою Росії було запроваджено нову систему взаєморозрахунків 3/4 здійснення взаємних платежів через кореспондентські рахунки, які проходили лише через розрахунковий центр у ЦБРФ. В результаті рубель втратив функцію єдиної грошової одиниці.

     В результаті повної купонізації сфери готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватися російським рублем. Утворилася спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обороті роздвоївся. А це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов?язаних з переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведення грошових капіталів з України в Росію.

     І лише 12 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України “Про реформу грошової системи України” купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обороту. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу. Карбованець як тимчасову грошову одиницю, з точки зору сьогоднішнього досвіду, було введено не в кращий спосіб. Він прийняв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб та помилок будувалась національна грошова система. Так завершився перший етап грошової реформи.

     Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова  одиниця не може виконувати одну з  найважливіших фунуцій ринкового господарства 3/4 функцію нагромадження. А без реаліації цієї функції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

     За  цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення  другого етапу грошової реформи  3/4  запровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 року Президент України  підписав Указ “Про грошову реформу в Україні”, за яким:

     З 2 по 16 версня 1996 року в обіг введена  національна валюта України гривня та її сота частина  3/4  копійка.

     В обіг були випущені банкноти номінальною  вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.

     Українські  карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн.укр.крб. обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 млн.крб. 3/4 зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.

     Отже, на п?ятому році незалежності Україна  отримала найважливіший атрибут  державності, стабільну грошову  одиницю  3/4  гривню. Назва національної валюти вибрана не випадково. За часів Київськї Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій грошовою одиницею була гривня, відлита зі срібла або золота. Отож наша сучасниця знатного роду 3/4 одна з найстаріших на планеті грошових одиниць. 
 

     1.2 ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТЬ КРЕДИТУ 
 

     Кредит  походить від латинського “creditum”, що означає “позика”, “борг”. Цей  термін також перекладається як “вірю”, “довіряю”. А тому категорія кредиту  переважно розглядається економічною  наукою як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у грошовій або товарній формі на тимчасове користування за відповідну плату. Таке визначення містить найбільш загальні характеристики, що розкривають зміст кредиту. При визначенні цієї економічної категорії необхідно акцентувати увагу на таких основних ознаках:

     кредит  необхідно розглядати як обгрунтований  на довірі специфічний тип економічних  відносин:

     економічною основою кредиту є мобілізація  й нагромадження тимчасово вільних  коштів і формування з них позичкового  капіталу;

     кредит  представляє акт передачі кредитором певної суми капіталу у тимчасове користування позичальнику на умовах повернення та платності.

     Отже, сутність категорії кредиту можна  визначити у такій дефініції: кредит 3/4  це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення і платності.

     Найпростішою  формою кредитних відносин, що зародилися на перших етапах становлення і розвитку товарного виробництва та обміну, спочатку був лихварський кредит, який надавався дрібним виробникам з виплатою високих позичкових відсотків; що часто призводило до повного розорення позичальників. Для нього характерні такі ознаки: позичальниками виступали дрібні виробники (селяни, ремісники), рабовласники та феодали, кредиторами 3/4 купці, монастирі, церква. Позичальники переважно звертались за кредитом для нагальних споживчих потреб або оплати боргів. Окрім лихварського, товаровиробники надавали один одному кредити при купівлі-продажу товарів. Якщо покупець був тимчасово неспроможний здійснити покупку за рахунок власних коштів, а продавець був зацікавлений в реалізації свого товару, то продаж товару міг відбутися у кредит (з відстрочкою платежу) під відповідні боргові зобов'язання та гарантії. Таким чином, товарообмін є тим грунтом де виникають відносини з приводу кредиту. Формування різнобічних і сталих мінових відносин між контрагентами товарообміну при активному обслуговуванні їх банками призводить до посилення взаємної залежності і довіри між суб'єктами ринку. Тому продаж товарів дедалі частіше здійснюється в кредит. У даному випадку необхідність кредиту витікає із функції грошей засобу платежу. Коли в процесі товарообміну відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквівалента тобто відносне відокремлення грошової форми вартості від товарної форми, що спонукає виникненню кредитних відносин.

Похожие работы:
© 2009-2020 Все права защищены — dipland.ru